Жовте листячко летіло,
До ніг припадало,
Навкруги усе гуділо,
Весілля гуляло.
Музиченьки грали,
Всі гості раділи,
А на ранок встали,
Всім кістки помили.
Ох вже ті кумасі,
Що тут говорити,
Ні в якому разі,
Їх не зупинити.
Кістки перемили,
Пішли похмелитись,
Навіть не збагнули,
Як в очі дивитись.
Чарочка до чарочки,
Знову пересуди,
Не довго до сварки,
Схаменіться люди.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/321-nevgamovni-kumasi.html
так з покон віків
