Вам історію розповідаю,
Може бачив, чи чув, наче дзвін...
Та цю владу я вже зневажаю,
І, нарешті, бажаю я змін!
в ніч на 30.11.2013р.
- Скажи мені, любий Андрійко,
Навіщо прийшли ми сюди?
Цей голос з трибуни так дзвінко
Лунає... Накличе біди...
Ті лідери чубляться завжди,
Бо мають бажання і хист,
Всієї ж не скажуть нам правди
І то є політики зміст!
Я хочу тебе лиш кохати,
Без зайвих життєвих проблем,
Щодня повертатись до хати,
Неначе в гніздо журавлем,
І в наших з тобою стосунках
Не було щоб кривди й валіз,
А тільки духмяні цілунки
Й натхнення до радості сліз...
- Ах, люба моя Катеринко,
Ось тут, на Майдані, при всіх
Зізнаюсь: неначе іскринка
Палає у грудях моїх,
Кохаю тебе неймовірно,
Й бажаю не менше твого
Нам жити достойно і мирно!..
Ми тут захищаєм кого?
Повір, не політиків-блазнів,
І навіть не вибір ЄС,
А власну надію і гідність,
І то не сценарій для п'єс...
Он бачиш, йдуть слуги знущання,
Тримайся за мене й співай,
Бо разом ми - сила Кохання!
Вставай Україно, вставай!
То була остання промова...
З кривавим й розбитим чолом
Андрійко сказав лише слово:
- Кохаю!..
А беркут зі злом
Продовжував їх лупцювати,
Лежачих! ногами в живіт...
Що скаже він дома, де мати
Чекає його у воріт?..
Весь світ те побачив наразі,
Весь світ те ураз засудив,
Лише «папєрєднік» в екстазі
Сховав «под ухмылочкой» гнів...
Не буде їм прощення! Крові
Дітей їм народ не простить,
Бо глузд усілякий здоровий
Ця влада вже втратила.
Геть!!!
І кожен з нас мусить свідомо
Цей вибір сьогодні зробить:
Або ми на кухні удома,
Чи йдемо життя боронить?!.
12.12.2013
Фото:
http://news.bigmir.net/ukraine/779345-Poslednie-minuty-pered-razgonom-Majdana--FOTO-#6/88/c358c0f5ea0f3e280e89c9e250fda886.jpg
