Заплакана осінь сумує –
У вирій птахи відлетіли,
Їх співу ніхто вже не чує,
Ліси і гаї оніміли.
Питає – навіщо літати
В чужинський далекий той вирій,
Не краще їм вдома співати
Пісні задушевні та щирі.
Я золотом листя покрию,
Перлинами крапель прикрашу
А землю дощами умию,
Чи знайдуть країну десь кращу.
А птаство чогось відлітає
У вирій тепленький і ситий,
Додому весною вертає,
Своїх пташенят народити.
Ту землю, де ти народився,
Ніколи не зможеш забути,
Хоча би ти десь і прижився,
Та потяг Вітчизни все ж чути.
16.03.04.
