Осіннє небо здавалось сумним.
І листя опало додолу.
Він був спокійним і мовчазним
У вечір осіннього стону.
Йому хотілось людського тепла.
Набридли гулянки до рання.
Він відчував, що вона одна
Задовільнить нестримне бажання.
Покаже, що ж таке рай.
Розкаже, як бути щасливим.
Сховає його у вуаль
Кохання свого припливом.
Та в ніч, що здавалася днем.
Хтось казку зробив дуже злою.
Він стояв під холодним дощем,
Й був тихим, й сумним до болю.
