Він стояв на шпалерному ринку
З пінопластовими багетами,
Та давно вже не радував жінку
Конвертованими в гривні метрами.
«Епіцентри», «Олді» та «Лінії»
Банкрутіти невільно змушують
Убивають надії із мріями,
Б`ють у тім`я стиглими грушами.
Та його креативній дружині
Прийшла в голову шоу-програма—
Щоб стояв він посеред вітрини
У костюмі прабатька Адама!
«Покупців,—каже,—бісова хмара
Налетить, як на шаровий оцет,
Тож чимбільш напасися товару,
Бо, напевно, у тебе не досить…»
Тож наступного ранку на точці
У прабатьковім новім костюмі
Походжав він вже поміж рядочків,
Наче Жирік по рідній Держдумі!
У колег відпадали щелепи
Від небаченого маркетингу,
Зі складів виповзали скелети
Від бажань емоційного пресингу.
Покупців оточили натовпи,
Репортери навіть з`явилися,
Пильні погляди, вигуки з матами,
Та торгівля лишилась на милицях.
Хоч набігло дивитись пів вулиці
Й не згасало блимання спалахів,
Та його погонаж забули всі
І на виручку—жодних натяків.
Тож замисліться ринку суб`єкти
Чи потрібна така вам реклама,
Що як липку вас може обдерти
Й одягти в обладунки Адама…
