Ми м`ясного не їмо,
На таксі не їздим,
Воду відрами п`ємо,
Щоб не хтілось їсти.
Не купуємо штанів,
Ні взуття, ні сарі,
Носим те, що хто зумів
Зберегти на старість.
Рідним дітям не до нас,
В них мала зарплата,
Жінка, діти, школа, клас
І квартирна плата.
Добре, що вони у нас
В місяць раз питають:
-Як здоров`ячко у вас ?
Й довго жить бажають.
І державі не до нас,
Ми тягар для неї,
Тож і нищить, як той клас
Сталін для ідеї.
Збудували старики
Все, що око бачить,
А тепер ми жебраки,
Не потрібні значить.
Кажуть, що ми зажились,
Нас багацько стало,
Боже милий, подивись-
Хто й чиє їсть сало.
Ми бажаєм одного`
Українській владі
Дочекатися свого
На судовій лаві.
15.10.02.
Ганьба тій країні і родині, де не поважають і принижують старість.
