Роздивилися потроху
Нині хто чого вартує,
Той лиш пригоршню гороху,
Хай повітрячко попсує.
Інший вартий часничини,
Хай наїсться ним уволю
Та їм дихає щоднини
І лякає свою долю.
Хтось перчини лиш вартує,
Хай жагучу поковтає
І тоді він вже відчує
Яким світ його сприймає.
А хтось лагідний мов диня,
Хтось сердитий мов цибуля,
На обличчі лиш гординя,
На рівнині мов та гуля.
Взагалі такі ми різні,
Хоч з одного ми городу,
Овочі ми ранні й пізні
Українського народу.
16.01.14.
