повітря холодне.
наче хто вимкнув усі вогні
і увімкнув вітри безбожні
що досі картають мене
за ніщо...
так тісно.
так міцно зв'язана нечіткими
позасучасними лініями.
наче й їх нема.
безкінечні нитки ріжуть
залишають негоєні рани
у неперервно
минуломайбутньому.
і крає тиша відгуками
льодяних примарних голосів.
чути під ребрами тільки кров
скіпає запікається тихими
промовами монологами викриками.
мені б проридати пропалити те все
що неодмінно тримає без
відповідного втримання.
мені б вирватися з такого
холоду...
