І знову спогад на душі, і рине по щоці сльоза,
Руїна в країні лиш до цього влада призвела!
Усі герої ,які кров за наше життя пороливали, забуті.
Наші люди, як і колись у ворожі кайдани окуті.
Проте ще є надія на краще майбутнє для всіх,
Треба боротись та пам*ятати героїв столітніх!
Ніколи не сидіти склавши рук, а лиш іти вперед,
Відстоювати свою волю і задумуватись про нащадків насамперед!
Але лежить вже мертва Україна, і щось змінити сил нема.
І треба нам браття усім згуртуватись, і почати країну з колін підніма!
Вкарбувалося у пам*ять: широкий степ, де бились наші війська.
За нашу волю,чесь та славу, але тепер настала ера російська!
Але вже усе на, що заслужили, не потрібно було до цього іти,
Бо ми не думали, шо на далі буде, а треба було просто радіти!
Радіти усьому тому, що ми мали, але нещаснасна наша держава.
В українців залишились навіки лиш величні пам*ять та слава!
