Отпустите меня,пожалуйста,
Не держите в моей душе.
Ведь у Вас нет ни капли жалости,
Отпустите.И все...Не мне
Вас судить и о Вас заботиться.
Вам стихи свои ночью читать.
Сердце,сердце,оно колотится,
Словно хочет от боли бежать.
Отпустите меня,не снитесь мне,
Не сидите в моей душе.
Я устала от мер количества,
Что измерит мне боль в судьбе.
Говорят,что ходить улыбчивой,
Говорят.Мне ль перечить всем?
Я хожу без тебя забывчивой.
И стихи я пишу из поэм.
Отпустите,я некрасивая...
А иначе...Любили б Вы.
Говорите,что я счастливая,
Что мне дарят другие цветы?
Говорите,что мир изменится,
Говорите...Как слушать Вас...
Это просто мне в душу стелится
Недописанный мной рассказ.
Рассказала себе,врала ли я?
Что полюбите Вы меня.
Отвернулися,напрочь ранили.
Не любили меня никогда.
Йой,в чужім селі
Ниська говорилі.
Шо таких людий
На Майдані вбилі.
Хто то наробив?
То якой століття?
Героїв убив...
Плачуть старі й діті.
Йой,в чужім селі
Ниська говорилі,
Шо такой звірство
Нелюде робилі.
Йой,стара маті
Новості позерать.
Хоче узяті
Вили...Шо ї'сперать?..
Колись ї' сина
Гналі войоваті.
В цинковум гробу
Привезли до хати...
Тепер ї' внука
Женуть своїх бити.
Та його рука
Буде то робиті?!!
Вун бере листок
Та й ся увольняє.
Од таких думок
Душу роздирає.
Як же свуй народ
Мош з пушкі стріляті?
Не є нагород...
Камінь в серце маті?!
Молиться ся бабка,
Фото бере в руки.
-Стрінемось завтра.
Хвилька од розлуки...
Рано ї'онук
Найшов уже мертву...
Коло її рук
Альбом аж затертий...
Почему рядом решили расположить эти два стиха? Оба на душу легли?
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.Зовсім ні.Знаєте,можливо це якась компенсація моєму лінивству.Я ж можу писати багато і швидко.А лінь мішає.Тому я їх навіть не впорядкувала,а так нашвидкоруч відправила.Даю сама собі обіцянку,що сьогодні нагортаю упущене за вчора.І це продовжується...
Читаєш - болить... А вони морди вернуть, коли до них! Чинять звірства та ще й посміхаються у фотокамери! Який цінізм! НЕЛЮДИ ПОВИННІ ПІТИ! 
