Хотів тебе побачити смертельно,
Але боявсь сполохати до болю…
У мене в серці ніжноакварельно,
Ти диктувала власну волю!
Я досі не змінив паролі,
І доступ в серце досі ще відкритий…
Із присмаком морської солі,
Любов моя продовжує боліти!
Чи пломеніти,чи горіти,
Я більш не знаю,я уже не певний…
Чи хочу я насправді жити,
У світі,що давно святенний!
У світі брехонь та ілюзій,
Де не існує правди одкровень…
Де кожен має по катюзі,
По цензору розстріляних пісень!
Я так хотів зустрітися з тобою,
Але сполохати боявся,не хотів….
У мене в серці квітнеш ти весною,
Обітована земле моїх днів!
Вражаюча поезія про то якими крутими млжуть бути життєві сюжети... Всі ми на шляху до свого еппі-енду та щасливого епілогу переживаємо багато потрясінь..)
Загалом