Вона знову посилає мене, куди попало;
голова і душа пропали, бо серце вже згасало,
І життя завдає тяжких і підступних ударів,
І стан у мене, немов смертельно захворів!
Я намагаюся достукатись до твоєї душі,
Хоч одне слово,ти, промов, лиш не мовчі;
Бо моє серце лиш до тебе повністю лине!
Ще один день і моя сутнісь цілком загине.
І душа моя не живе, а просто напросто існує,
Твоя врода заволодія мною і в цілому керує;
І життя без тебе уже ніколи не буде миле,
І серце боротися з відмовою нажаль безсиле!
