В агонії суспільності кривавій,
В зневіренні, зневазі і облуді
Античних квітів перетоптаний гербарій
Збирали, не страхаючись огуди.
Збирали до пелюсточки пелюстку –
Нове життя квітки благословляли.
За той квітник вам дарували пустку:
Вам домом стали Сталіна підвали.
А пісню не засунути за грати,
А слову правди крила не зламати,
Хоч дуло вже намуляло висок.
Хоча душа – розтерзана кімната,
Та в ній бринить сонетика рядок!..
І смерть – пусте, і скніють лапи ката.
