Навчитися жити насправді не так вже й важко,
Інколи варто старий неподріб переглядати.
Звичайно не хочеться оглядатись на власні фіаско.
Та це потрібно, щоб бодай шмат від суті спіймати.
Кожна дрібничка в "кострукції" варта уваги,
Адже із них, як відомо будується, наше життя.
Їх потрібно ділити і класти уявно на ваги,
Щоб врівноважити наше із вами буття.
Навчитись любити життя, здається, складніше.
Бо не кожен цінує ,що має , не шанує, що є.
Ми напевно не знаєм , що справді можемо більше.
" Рутина - не тво́є?" Так давай будуй щось своє.
Ми навчились жаліти себе,казати, що он там є гірші.
Осуджувать вади чужі. а власні ховати тайком.
Жити іншим життям і чужий змальовувать "фініш",
будуючи власне майбутнє на " ru крапка сom ".
А вийти на люди і всімхнутись простим перехожим,
Невже це так важко? І все ж таки важко либонь.
Адже ми вже так звикли, а інше на нас схоже.
Тоді як відродити у людях житейську любов?
І ,знаєте. ТРЕБА знаходити у собі сили,
Відчуття міри , навчитись людей цінувати.
Не замикатись в собі , у щось бодай вірити.
Усе налагоджується, лиш потрібно це помічати.
