(Із циклу "Зошит з Майдану")
Другий день на Майдані ридають,
Про кача пливе пісня сумна...
Побратими бійців проважають
В дальний путь, де глуха тишина.
Зів'яв квіт наш від банди тирана
За свободу і правду свою,
І пече невиносна всіх рана
За якії гріхи це в краю?
У скорботі принишкла Вкраїна,
Плаче небо дрібненьким дощем...
То сам Бог посилає сльозину
В наших душах біль в серці і щем.
Їх назвали – Небесною Сотнею,
Що злетіла без страху у вись...
Щоб цвіла Україна добротною,
Й більш не було такого колись.
То ж глядіть, нові владці, добряче!
Поборіть назавжди оце зло!
Мій народ дуже добрий, терплячий...
Та в запасі тримає жало.
І побачивши Сотню Небесну
Ти, чиновнику, в раз пригадай:
За що склали тут голови чесно
І катами замучений край.
Другий день на Майдані ридають...
А в серцях - непохитність і твердь,
Десь ще рідних в надії чекають...
І не вірить у дику цю смерть.
Не вмирають герої – це правда!
Й не забуть окупацію ту...
Як фальшива накрила нас банда,
Та ви правду відбили святу.
Минуть роки, й народ не забуде
Своїх милих і рідних синів
Тих, що впали від сили облуди,
Що хотіли зробить з нас рабів.
Ой важка перемога над звіром,
Бо знівечений кулями цвіт...
Вічна пам'ять героям за віру
В нашу волю й високий політ!
