Вони боролися за нашу волю:
І Менший, й більший - разом полягли.
Виборювали разом свою долю,
від кулі долі так і не втекли.
Можливо так воно було угодно
нашому Богу, там на небесах.
Небесна сотня, визнання народне,
І вічна пам’ять, що не вмре в віках.
Стояли там на смерть за Україну,
І там таки за неї полягли.
Нам кров’ю дана воля для країни.
Тепер її потрібно зберегти!
Там квіти світу, сльози там із кров’ю.
Свічки горять – то пам’ять світла тим,
Хто виборов собі звання героя,
Та лиш за це він мусив полягти.
Оті життя не мають бути марні.
Потрібно нашу волю зберегти!
Щоб патріоти з неба, наші славні
Із гордістю дивились з висоти!
Вільна птаха
