Худенька Лізі чекає кожну ніч на Луї.
Він прийде нестерпно-колючий.
Вона приготує йому млинці запашні
І з липою чай, шалено пахучий
Він прийде. На підлогу кине пальто,
Буркне тихо :"Я — вдома.Прийшов вже. Привіт"
В Лізі в горлі стрягне образи комок.
Вона мовчки піде допікати бісквіт.
Вночі у великому, спільному ліжку
Будуть двоє людей. Абсолютно чужі.
Лізі знає, хто йому пише вірші,
Чіє ім'я в нього бринить у душі.
Вона знає чія на шиї помада,
Вона знає ким пахне її чоловік.
В очах його сірих давно бринить зрада.
Лізі знов за всю ніч не стулить повік.
Лізі чекає кожну ніч на Луї,
Готує пахучі млинці, варить каву.
Тихо втирає свої сльози скупі.
Та проте це нікому уже не цікаво...
