Зрадники то, чи месники, чи то звичайні люди
З срібним клеймом іуди будуть долати-пестити
Долю свою – загубу?
Серед своїй Країни, як серед хижих хащів.
Що є у світі гірше, чи оте все на краще?
Чи у тортур лжевлади вимерла вщент вся совість?
Чи то таким є Сонце, що надає свідомість?
Краще. Чи буде краще в краї з садком вишневим
Коло старої хати трішки на схід від Лева?
Там де трудящі мусять в жертву нести плин роду,
Зрадити пам'ять предків, мову свого народу…
Скільки ж їм всім тягнутись серед своїх та дружніх?
Скільки ж східнянам гнутись норовом вкрай потужним?
Баста! Як скажуть «баста!», змивши шахтарський попіл
В`їдений навіть в очі, все переділять навпіл…
Щоб не шукати долі десь по чужому світі,
Щоб у своїм укладі повиростали діти –
Знали та поважали гордих своїх героїв
Та під чужинські марші най не ходили строєм.
Дружба, то добре слово, як воно йде від серця,
А не дере на шмаття та не всипає перцю
Прямо в ятряні рани тяжкої злої долі…
Той, хто долає злиднів знає кошторис волі!
Навіть не знаю, що написати. В такі переломні моменти долі багато що впливає на дії людей: і зовнішні обставини, і переконання, і тиск совісті, і страх не на останньому місці, тому слово, сказане ватажком, повинно бути сто разів виваженим і правдивим, я маю на увазі нашу владу. Це, що стосується змісту.
А сам вірш дуже яскравий, сповнений болю. Дякую Вам.
Abba Васнеценко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
серце ниє за людей, яких оббрехали, яких хочуть зробити, навіть не другим сортом, а взагалі - поза сортністю, які мужньо відстоюють свої людськи права на самовизначенні та гідність. Дякую, Вам!