А чи помічали, ви, наскільки
часто, ми розмовляємо самі
із собою. Ні! Я не
божевільний і ви також,
хоча не і без цього. Скоріше
всього, а так воно і є, хтось
це називаєте думками, а
хтось – внутрішнім голосом.
Але як цей процес не
називай, це і є розмова із
собою.
Як уже вище зазначено,
хтось це називає думками, а
хтось – внутрішнім голосом.
А як на мене, думки – це
голос розуму, який
базується на зборі і обробці
даних. Він аналізує і видає
інформацію, дійшовши до
неї логічним шляхом. І
наскільки об’ємні наші дані,
настільки і правильність
виданої інформації.
А от із внутрішнім голосом
все набагато складніше.
Внутрішній голос – це голос
нашої душі чи серця, який
базується на нашій вірі. А
віримо ми в багато що,
навіть всупереч голосу
розуму. Тому до
внутрішнього голосу
потрібно ставитись із
обережністю, але це не
означає, що його не
потрібно слухати.
Надіюсь, все, вище мною
написане, вам зрозуміле і
ясно, чому одні розмову із
собою називають думками,
а інші – внутрішнім голосом.
Про що я розмовляю сам із
собою? Та про все, що хочу.
Бо лише сам з собою я по-
справжньому можу бути
собою. Так. Визнаю. Живуть
на цій планеті близькі нам
люди, з якими ми можемо
почувати себе комфортно,
довірити важливі речі,
побути вільними, як ми
говоримо, порозмовляти по
душам. Але все одно, ми
ніколи не будемо до кінця
впевнені в цих людях, ми
ніколи не будемо з ними
справжніми по-
справжньому, як із собою,
якби сильно цього не
хотілося. А якщо ви зараз
думаєте, що це не так, бо
це підказує вам ваш
внутрішній голос, то це
тимчасовий самообман. І це
цілком нормально. Я також
неодноразово
самообманювався і зараз
продовжую, тому що я ще
вірую в людей і я також
людина із своїми
неординарними думками і
не зрозумілим ні для кого
внутрішнім голосом. Але ще
я вірую…
ID:
494497
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.04.2014 23:21:58
© дата внесення змiн: 05.12.2017 00:27:22
автор: Назар Йордовський
Вкажіть причину вашої скарги
|
