Я не маю права бавитись в зневіру
І вірити чужинцем, мовленим словам
У них на повну, мозком розчинитись.
Ні! Не дозволю, бавитися бісовим синам.
Ніхто із нас не має права брати,
За вимір долі, проміжок часу,
Коли лишень пророщена сваволя,
Постала каменем на терновім шляху.
Ніхто й ніколи нам не забудує,
Нове життя без наших мозолів.
Ніхто за нас не намалює,
Майбутнє наших, вільних снів.
Де без лихих, загарбницьких намірів,
Сусід сусіда, судить не за гріх,
А за стремління бачити лиш волю
І їсти свій, здобутий в поті хліб.
Я не маю права зараз розуміти,
Мислити обширно, народжувать думок,
Я повинен, зараз просто боронити,
Дідом даний в спадок, свій куток.
І садок вишневий коло хати
Й соняшник в яскравім дні
І Дніпро ревучий…
Україна Вільна! Вільним я живу…