Пішла на ліки пенсія,
Не вигнати хворобу,
Страшна скажу диверсія,
До власного народу.
Торочить телебачення,
Жінки довго живуть,
Сходіть ви на побачення,
Яка в житті тім суть?
Копійка до копійочки,
Тремтять старечі руки,
Купити сто грам тюльочки,
За що терпіла муки?
Усе з руїни піднімала,
Тягнула, немов віл,
Ще смерть не завітала,
Та вже немає сил.
Взяла окраєць хліба,
Шматочок відкусила,
Ковтнути геть не сила,
Сльозами примочила.
Знедолена, безсила,
Іде, куди не знає,
Убогість геть обсіла,
Вже й руки простягає.
Невже така заслуга,
Невже така повага,
Впрягалася до плуга,
За що така зневага.
Син в СССР ще згинув,
За чийсь Афганістан,
Хто діток туди кинув,
Чий був жорстокий план?
– Подайте добрі люди! –
Христом сидить благає,
– Хай мир вам усім буде,
І Бог оберігає.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/695-kopijka-do-kopijochki.html
