Догорали...
Так довго і болісно душі рвали.
Нескінченно тягнувся фінал.
За фіналом
Поміж нас суєти покривало,
Ти чужим мені так і не став...
Не прощались...
Чи зустрінемось ще - не знали,
І палав руйнівний вогонь.
Не прощали,
Та пили відчайдушно спрагло
Один в одного із долонь.
Кожен правий -
Ми уперто від цього втікали,
Один одному шили вину.
І руками,
Урочисто ламали кайдани,
Розпаливши запеклу війну...
Догорали...
Почуття у крові стікали,
Та у запалі бились серця.
І все даром,
Бо і вічності буде мало,
Щоб забула де ти, і забув ти, де я.
Обіймали...
Коли уже пізно стало...
16.05.2014
Вислів "Ніколи не пізно" придумали мабуть, щоб трохи виграти для себе часу, для того щоб встигнути трішечки звикнути з бажаною думкою...
А щодо самого вірша, то дуже чуттєво ... і на жаль щемно
Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже цікаве і, здається, вірне пояснення. Шкода, що мені така думка ніколи не приходила раніше
Дякую Вам
