Сьогодні відпочити в ліс ходила,
Стомило сьогодення мене вкрай,
Вразила побачена картина,
Занапастили геть земний мій рай.
Куди не глянь одне сміття,
Берізка до землі схилилась,
Немає людям каяття,
Душа, мов та птаха билась.
За що караєте, людиська, розкажіть,
Сюди прийдете ягоди збирати,
Так не губіть земельку, не губіть,
Вона годує нас знедолена все ж мати.
Сосна, мов простягає шишечки,
Бери, зимою не завадять,
Зриваю ніжно залюбки,
При кашлеві в біді вони зарадять.
Ожина квітне, мов та наречена,
Така поважна та ще й гонорова,
На те у неї є своя причина,
Колючки – це її скажу основа.
Горнусь до дуба, мов мала дитина,
Могутній він – спілкуюсь залюбки,
Скажи за що страждає Україна?
Її вбивають злоба і плітки.
Могутній дуб і я землі частина,
Берізки, сосни це мій рідний край,
Візьмімося за руки – ми родина,
Кому не до вподоби геть, тікай!
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/728-vidpochinok-v-lisi.html
