А я думав, ти будеш завжди...
В кожній краплі вчорашньої зливи,
В цвіті сонця палкого, що стелить меди,
У кружлянні птахів полохливих.
Думав я, ти назавжди мені
Поводир у осліплім коханні.
Запах вишні терпкої і кроки дрібні –
На віки, думав… Бачив – востаннє…
Думав я, що завжди будеш ти –
Перша ластівка в неба лазурі,
Мить тому ще очей я не міг відвести,
Оглянувсь – сонце зникло в зажурі.
А я думав, для мене навік
Іскри погляду терпко-грайливі…
Сам себе я думками на муки прирік
І знайшов дивовижу у диві.
Сподіваюся, досі ти бачиш мене
Крізь тканину хмарин-полонянок.
Я думками торкнуся тендітних рамен,
І воскресне наш жданий світанок.
Дуже гарно! 
