Сидить коло мами маленька дитинка
І книжку гортає собі сама
Сидить і чекає, чекає на татка
Чекає на татка, а тата нема
"Ну де ж ти, мій рідний,
де ж ти пропав?
Навіщо нас з мамою ти залишав.
Ти ж знаєш, як люблю тебе я, рідненький,
Вертайся до мене, я ж була чемна!"
Не знає дитина де тато пропав
Не знає, що тато насправді герой
Нема кому книжку їй прочитати
Вона лиш сидить і чекає на тата.
І в погляді в неї горить така іскорка,
що тато вернеться, що тато живий
Та тато вже ангел, з небес заспокоює
Маленьку принцесу свою береже.
Він часто приходить до неї у сни
І міцно у снах він її обіймає
Каже, що поряд, просто вона,
не бачить його, тому і чекає...
А час все проходить й дитя виростає
І розум і щирість росте і краса
Усе в неї є, а тата немає!
Лиш спомин з дитинства і тата душа!
І досі вона зрозуміти не може
Чому не прийшов він, коли так чекала
коли іншим дітям книжку читали
Вона у сльозах лиш терпляче чекала
Не знає дитина, що тато її
Насправді герой, воював за країну.
Що власне життя він віддав під розстріл
Щоб не мучили більше рідненьку країну.
Щоб маленька принцеса, дитина його
Жила у мирі, любові й достатку
В Україні красивій, без війн і тривог
Споминала, про власного татка!
Вже роки минають, а дочка чекає...
Надія у серці її не вмирає
І дочка, дружина і мама старенька
Всі чекають на нього, аж плаче серденько...
Лиш підсніжники проростають,
тихим поглядом татка її.
Ой не плач, дорогенька, твій тато
Він герой і живий, хоч і вбили його на війні.
