Гей! Вже може годі,
Нас міражами годувати.
І після виборів кожних,
Себе панами вважати.
Може годі, нам набридло вже,
Брехню постійно поїдати.
І через ваші вілли і котеджі,
Біля метро жебракувати.
Ви забираєте синів у неньки,
І на війну посилаєте їх.
А скажіть: «Чи хтось віддав?»,
Хоч одного із своїх.
Чи ви в чеканні сльози всі пролили,
І в ночі не знали сну.
Чи ви до церкви кожень день ходили,
Щоб приклонитися Христу.
Й геть знеможені чекали,
Руки що потроху вже дрожали.
Коли листа писали.
Сину на передову.
Чи відомо вам?
Що правда наша не в ціні.
Брехня дороже нинчі,
І ми залишились одні.
Ми благаєм,схаменіться!
Набридло нам синів,братів й батьків ховати.
Повірте всім набридло,
Один у одного стріляти.
Нам хочеться лиш миру,
Й небо без крові й вогню.
Щоб наші внуки написали:
«Вони закінчили війну».
