А сильні люди гинуть з тріумфом,
Ні, без визнання отого і океану сліз.
Без нещирих отих "співчуваю",
Без падіннь на коліна униз.
Без вдаваних трагедій на Всесвіт,
І без тих двох троянд на землі,
Без тужливих, ніким непочутих бесід,
Лиш з відбитком любові на тлі.
У сильних людей свої дУмки й страждання,
Вони плачуть душею не гірше слабких,
У них також свої, лиш свої захлиння,
Як у будь-яких ваших долей людських.
Сильні люди зникають безслідно,
Не залишають ні біль свій, ні жаль.
Вони йдуть так тихенько і геть непомітно,
І як завжди, ковтаючи сльози й печаль.
Долає людей цих життя не фізично,
І втратити пульс їм не страшно зовсІм,
Піти із живих - це не так фантастично,
Як вмерти душею із тілом живим.
