Не поспішай про серце відкрите, комусь, говорити;
Не поспішай від першого враження мріями дивними жити,
Очарування, ще статися може, як сон після ночі - минеться,
Про поспіх, можливо, в житті шкодувати прийдеться!
Не поспішай, коли невідривно хтось дивиться жадібно в очі;
Не поспішай, коли поміж двох лунає рапсодія дивної ночі;
Не поспішай, коли навкруг шиї обвилися лагідні руки,
Бо, - може статись, - за ними настане провалля журби та розлуки!
Не поспішай…
Для когось, слова ці, кажу як сердечну пораду.
А сам, - помиляюсь, чомусь поспішаю щоразу;
Чомусь поспішаю, коли краще було б, змовчати;
Чомусь поспішаю, знайомих нових пригортати,
Та новими мріями, новими веснами жити
І з тими, хто зрадить, спішу необачно дружити.
А потім… а потім, стрічаючи зливу злослов’я,
Картаю себе за власне своє безголов’я…
Я поспішав, коли милі очі дивились;
Я поспішав, коли пісня пристрасті річкою лилась;
Я поспішав, зривати з пліч, сплетені ніжністю руки,
Ну, а тепер не маю де дітись від болю та муки…
Не поспішай…
середа, 20 серпня 2014 р.
Дуже гарно!
Хороші поради. Але не дивлячись ні на що треба все одно залишатися щирим, відкритим і готовим знову ділитсия своїми посмішками, обіймами, думками, почуттями. Двох абсолютно однакових ситуацій в житті не трапляється, так само як і двох однакових людей у світі не існує. Тож краще щоразу зустрічати появу чогось у своєму житті з відкритим серцем і головне без страху перед ймовірністю надходження нових порцій болю. Іноді таки варто поспішати...
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Поспішати, аби хтось не випередив?.. Буває, що живеш наче сліпий: все сприймаєш з острахом та навпомацьки... але ЛЮБОВ!!!