Хто винуватить в бідах світ,
Тому світів немає,
І тільки темрява сама
Думки всі позначає…
Усі смаки і кольори
З відтінками страхів,
І не буває серед бід
Ще гірших ворогів…
Нависли хмарами вгорі
Над кожним твоїм кроком,
І не розвіються вони
Від вітру ненароком…
Що живить їх, цих ворогів?
Що їм дає снаги?
Я не писала їм листів,
Не подала води…
Звільнити серце і думки,
Звільнити кожну мить,
Щоб не зростали у мені,
Не намірялись жить…
Я винувачу лиш себе, –
Моє це щире слово,
Як мені висловить тебе,
Страхи, щоб захололи…
10.12.2014
