Твої завжди холодні руки
чи хоч щось пам’ятають?
Такі закохані, як я, придурки
під «щось» завжди уявляють
Себе і якийсь невиразний вечір,
який усе поміняти мав би,
бо вони, бачиш, об твої плечі
терлись як Аладін об лампу,
нервово дивились, чи вже, чи ні ще
не видно джина вкінці-кінців,
тож треба терти, мабуть, сильніше,
дарма, що в тебе будуть синці…
Але як спускалися по льоду ми
у наскрізь вимерзлий перехід,
я, взявши руку твою, подумав
«усе нормально, вона – як лід,
і все окей, і жодних претензій,
нехай нести буду тільки я
увесь цей мотлох ремінісценцій:
хто говорив, що і де стояв.
Можливо, сплавлю його за безцінь,
тож якщо буде колись комусь
потрібне щось із моїх колекцій,
заходьте, з радістю поділюсь.»
