Сам перед собою зобов'язувався відгукуватись критичними рефлексіями (думками про думки чи емоціями з приводу емоцій) на презентовані мені авторами книги, збірки, інші видання. Саме ось про таке ІНШЕ ця моя замітка.
Олександр Печора, один з поетів Клубу Поезії надіслав мені DVD-диск зі своїм творчим доробком.
Тут і аудіокнига з майже трьома сотнями віршів, прочитаних самим автором. А читає Олександр Андрійович – всі, мабуть, чули як – приємним соковитим баритоном, як справжній артист-декламатор.
Тут і фотогалерея (388 світлин) з зафіксованими на них пам’ятними епізодами творчого, громадського і особистого життя.
Тут і 10 аудіофайлів чудових пісень на слова автора, виконаних різними музичними колективами і співаками.
Тут і три збірки віршів Олександра Печори в форматі електронної книги. А саме:
ПОВСТАЛИ ПРИСПАНІ ТРИВОГИ (Полтава – 2008) (160 сторінок)
ЯБЛУКО НА ВІТРАХ (Полтава – 2010) (200 сторінок)
ПЕЛЮСТКИ НЕОДЦВІТАННІ (Полтава – 2014) (186 сторінок)
Сам Олександр Печора – людина на Полтавщині знана – художник, поет, гуморист, пісняр, учасник безлічі альманахів і антологій поезії. Він був редактором, упорядником, художньо-технічним редактором, дизайнером кількох художніх книг та збірників. З 1973 року член Лубенського літоб'єднання, з 1993 року член Полтавської спілки літераторів, заступник голови ПСЛ. Лауреат літературно-мистецьких премій імені Василя Симоненка, імені Володимира Малика та імені Леоніда Бразова. Очолює Лубенську міськрайонну організацію товариства «Просвіта», заснував і на громадських засадах редагує історико-краєзнавчу і літературно-мистецьку газету «Ріднокрай». Член Національної спілки журналістів України.
Про поезію Олександра Печори не буду багато просторікувати. Це і потужне, справжнє, натхненно-полум’яне, поетичне слово, що будить прагнення до кращої долі, формує національну свідомість. Це і сповідальна, експресивна, образна й виразна лірика. Це і народний гумор, часом іронічний, часом гостро-сатиричний погляд на деякі прояви нашого життя.
Вражань від творчості митця в мене було чимало. Та найсильнішим був захват чисто технічною стороною справи від … усвідомлення прогресу цивілізації.
Ось я тримаю в руках маленький (масою в 16 грамів) шматочок пластмаси в формі сріблястого диску.
На ньому, записаному лише наполовину, помістилося стільки всього!!
І тут зринули раптом і попливли плетеницею в пам’яті відомості з історії людської цивілізації про найрізноманітніші матеріальні носії для мистецьких творів:
Ось наскельна художня галарея первісних людей.
Ось записи і малюнки на листях, корі, полотні, шовку, глиняних табличках, шкірі і папірусі.
Їм на зміну прийшли вже воскові таблички і пергамент.
Спочатку сувої, потім книги.
Папір з тканини. Папір з целюлози.
Довжелезний ряд винаходів в книгодрукуванні. Потім промислове друкарство і створення бібліотек та архівів…
Фотоплівка…Магнітна плівка…
Лазерні диски…Комп‘ютери…
Сервери…Інтернет!
Ух! Захватує дух!
Я продовжував тримати в руках DVD-диск Олександра Печори, а думки вервечкою йшли з вселенських інформаційних полів через мою бідну голову:
Цифрові технології, Інтернет, увірвалися у всі галузі життя. Можливості копіювання, тиражування, імітації вже стають непідконтрольними. Це заекранний потойбічний, навіть містичний феномен. Бо сучасні цифрові технології неможливо усвідомити розумом. Внутрішні процеси комп'ютера недоступні уяві. Вони приводять до кризи і переосмислення культури. Вони не є аналогом жодного з уже відомих явищ. Їх ще й дуже швидко одомашнили.
Комп'ютер – це своєрідний протез інтелекту. Комп'ютер ПОКИ ЩО не може обійтися без людини, а людина ВЖЕ не може обійтися без комп'ютера. Всі ці цифрові гаджети молодь не випускає з рук, вони вже складають єдине ціле з людським тілом.
Всесвітня мережа утворює глобальний інформаційний простір, слугує фізичною основою фантастичної по своїм можливостям комунікації, структуризації. А це є потужним анти-ентропійним механізмом. (Нагадаю, під ентропією розуміють безліч незворотних процесів, які відбуваються в природі, що супроводжуються зменшенням енергії і в кінцевому підсумку приводить до загального паралічу, або, кажучи інакше, «теплової смерті».)
Культура у вузькому сенсі слова і мистецтво взагалі - це структуризація інформаційного поля. Художник творить свій порядок з хаосу інформації про світ. (Природний закон структруризації – протилежний, зворотний по дії закону ентропії).
В злитті двох потужних анти-ентропійних сил (мистецтва + інформаційних технологій) сутність поштовху до нових неймовірних форм структурування світобудови…
Це просто якась нереальнність. Нереальність реальніша за реальність!
Отаке я собі думав, не випускаючи з рук DVD-диск з творчим доробком Олександра Печори.
--------------------------
09.09.14
Пан Олександр завжди такий невтомний і працьовитий, його творчість - вагоме надбання для української літератури! Радію за нього! А Вам, Вікторе, спасибі за такі мудрі роздуми про сучасні технологічні процеси! І що б ми без них робили? Лише інтернет звів у мережі стількох творчих людей-однодумців, які б у реальності ніколи й не віднайшли одне одного. А що вже казати про інші можливості комп'ютера, які суттєво покращують нам роботу!..
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Наталю, те, на що раніше треба було потратити місяці - зараз можна знайти чи зробити за хвилини. Швидкості неймовірні. Десь тут має ховатися і закон переходу кількості в якість. Працювати так приємніше
А Олександра Печору можна вважати поетом маститим.
колись саме Олександр Андрійович буквально за вуха притягнув мене на цей сайт, за що я йому тепер безмежно вдячна...
А Вам дякую за Ваш нарис, від якого так і ллється тепло і щирість, підзаряджаючи позитивом у непрості часи.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячний, пане Любове, за теплі слова! Завдяки сучасним інтернет-технологіям і стало можливим кучкуватись за інтересами, комунікувати з приємними людьми!
Я люблю Сашка - друга і майстра. Вчуся у нього і кланяюсь за добро. Шаную і величаю. А Вас шаную, за те, що Ви бачите справжніх українців!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ми з Олександром земляки. Він зі своїм кипучим мистецьким темпераментом зміг знайти мене. Я його теж шаную. Щось останнім часом його не чути, мабуть, робить якусь нову справу.
Чудове ессе про видатного автора! В ньому відчувається професіоналізм високого гатунку... Він - визначний громадський діяч, гарна людина. Тішуся тим, що знаю особисто... Маю гарні стосунки з Олександром. Дякую, пане Вікторе, за екскурс в "печорологічне олександрознавство". Хай Вам щастить... І не тільки у лікарській діяльності, а й на ниві музики і поезії!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Печорологічне олександрознавство"- це класно придумано! Творча енергія Олександра зарядила і мене на створення доброго десятка пісень. Вдячний йому, що одну з них він вивів на орбіту виконаних, та ще й заслуженою артистко України Оленою Білоконь.
Як Ви красиво про Олександра! І те, що він всі ці рокі яскраво і вірно служив Поезії - це також в тому ж руслі "злиття потужних сил". Ще мені здається, що поети, особливо такі як Олександр Печора, не є самі по собі, а являються рупором тих сил - служать, не залежно від особистого бажання, тій вищій силі, якщо хочете -Богові. Як ті, хто вміє віднаходити істини (згустки енергії) в словесному інформаційному полі, частині вічного і безпереривного.(Може тому безбожна радянська влада, як всяка антиістина (брехня), була така безпощадна до поетів - хоча не одна вона.) Тільки для чого це?
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згоден з Вами якісь вищі силі, що бережуть Україну, надихають і підтримують таких талановитих людей, як Олександр. Поет (митець), який не підтримує владу - завжди був для неї ворогом №1.
Радію за нього! А Вам, Вікторе, спасибі за такі мудрі роздуми про сучасні технологічні процеси! 
І що б ми без них робили? Лише інтернет звів у мережі стількох творчих людей-однодумців, які б у реальності ніколи й не віднайшли одне одного. А що вже казати про інші можливості комп'ютера, які суттєво покращують нам роботу!.. 
Творча енергія Олександра зарядила і мене на створення доброго десятка пісень. Вдячний йому, що одну з них він вивів на орбіту виконаних, та ще й заслуженою артистко України Оленою Білоконь. 
