У Раші фаза бойні, бучі і руїни.
Чечня і Сомалі виходять у тираж.
Для зручності взяли: сусідню Україну,
тупий ажіотаж і куций епатаж.
Але ось-ось – зима і буде фаза сплячки.
Бодай Мишко-прем’єр нап’ється і засне,
і буде ссати лапу гідра нетерплячки
і отоді зима уже не омине.
І поки ще вітри дрімають на осонні,
зальотний буревій і медом не корми,
а дай води Дніпра і паші оболоні
у пащу сe la vie суворої зими.
І обнімає жах інформаційний простір.
І всіх своїх собак, і всю чужу вину
навішує бабай на «йолку» ще одну.
І голий листопад веде його у гості
у віхолу боїв, у затяжну війну.
Новоросія є, а Україна «лишня» –
така програма дій новітнього совка.
І вигідно, коли закони, наче дишло,
і Раду обійме родина кунака.
І Віче не чутно, і завивають гусла.
У «генія війни» найвищий гонорар.
Осінні ручаї у поетичних руслах
бурульками лягли на мерзлий тротуар.
Примара Вована обшарює обійстя.
Незвані посланці обрубують кінці.
Росії все не те – по назві українське,
хіба що «булава» і у її руці.
Обзавелась рідня джентльменами удачі,
і не на порожняк орудує Донбас.
Всі на одне лице у кожній передачі,
і «денгі дай вперёд», і «перекроємъ ґаз».
І тіпає озноб усю «сім’ю» народів.
Ще не варили щі, а видно вже Москву* –
оскомина така, що щелепи порву**.
Гуляють у саду, крадуть – у огороді.
І не бере ніяк ебола кукловодів.
Росія підняла над світом булаву.
* – колись діти-погородники, вкушаючи кислі плоди своїх набігів, хвалились одне одному, – «Москву видно»;
** – похідне від фрази у КФ «Джентльмени удачі», – «пасть порву».
