Мороз нічний на місто дихав,
Лишав на вікон теплім тлі
Своїх послань, що всім на втіху
Він сніг готує вдалині,
Лишав слідами іній білий
На листі, травах, край дахів,
Північний вітер зморознілий
Куйовдив пір'я у птахів,
На річку дихав - та зарано
Там кризі буть, її нема,
Лиш осад білого туману
Повільні води обійма,
Хвилясті линуть простирадла
Вкривають острів на ріці
Як іній стиглий, безпорадно,
Покірні холоду руці,
Під тим покровом острів щезне,
Забуде справи острівні;
Не острів - айсберг величезний
Дніпром пливе в морозній млі,
Та щойно ранком засвітліло,
Мороз змінив на ласку гнів,
Розтанув іній; острів тіло
Знов показав між берегів -
Багряне, жовте і зелене,
Пісок, тростина - звичне тло...
Просте, природне й незбагненне
Те перетворення було.
А втім - таке забуть не просто,
Це дещо з надзвичайних сфер:
Частково айсберг, трохи острів
Є на Дніпрі у нас тепер.
жовтень 2014
гарнезно 
