Як це важко бути завжди недоступною,
Важко гратись і не віддаватися.
Як я мрію, просто на день забутися,
І ніколи більше не прокидатися.
Як це важко бути завжди сміливою,
Говорити думати і мовчати.
Хочу стати просто малою краплиною,
І втекти у землю у ній сховатись.
Як це важко жити чи існувати,
Дихати плакати і просити.
Я б хотіла просто німою стати,
Щоб ніколи більше не говорити.
Як це важко бачити, відчувати,
Уявляти щось, а воно чуже.
Довго йти , довго щось шукати,
І спізнитися, вже знайшли, вже є.
Як це важко падати і ламатися,
Відчувати страх, як болять кістки.
Щоб забути просто не розчинятись,
Говорити завжди усім на ви.
Як це важко, до смерті важко,
І не знаєш, що це отак болить,
І фатальні помилка, як ті цвяшки,
Розривають тіло все нашматки...
