Останній сонця промінь червонястий
Сковзнув легенько по моїй щоці.
День догорів - сховався берег попелястий,
Чекає на прихід нової він зорі.
Та той промінчик, отой єдиний друг,
Що знову землю під вечір покидає,
Тримає вже за пальчики одну із моїх рук...
Тримається так сильно, що аж рука палає.
Я разом з ним пройдуся по стежках,
І сповнена надії до нього усміхнуся.
Спалахують віконця у хатках -
А я у слід вже сонно подивлюся...
Доброї ночі, друже вірний мій,
Чекатиму постійно я на тебе...
Можливо, ти і є породженням тих мрій...
Ну і нехай! Я завтра пригорну тебе до себе.
