Прокидались ночі
(ох та ах),
рано-рано спати йшли.
Поринали в сплячку
на ногах,
бо за днями їх вели.
Час від часу місяць
і зірки
в небі небом не були.
Іноді губились
залюбки,
іноді Чумацький Шлях
товкли.
Прокидались ночі
крадькома,
щоб ніхто не бачив як.
Обіцяла їм мороз
зима,
а як ні, то - просто так.
Рано-рано спати!
Зокрема,
десь о шостій дня уже
позіхає стомлено
зима.
Ліхтарі горять...
То й що?
Дарма.
