Коли ти – моє ціле, сни білі-білі,
наче вицвіла стара плівка,
то щастя осідає на твоїх повіках.
І немає «але» і «проти»,
є я, ти і наш дотик – точка кипіння води,
точка запалювання полум’я.
Твоїми є тисячі доріг, мені невідомих,
тобою керує жага пізнавати і втома.
Ти знаєш,
ми з тобою приречені на згоряння.
Колись ми відчуємо, що час змінювати курс,
спосіб пересування,
та й тоді ми все одно будемо разом,
скріплені міцно нашим коханням.
Коли тобі сумно чи радісно,
спробуй це на двох поділити.
Просто скажи мені.
Я любитиму тебе так, як вмію любити.
