Мов Доля, від якої не втечеш,
Хитка в людини, віра…
Йди за вірою і своє знайдеш,
Любов тобі, в вітрила…
Господь, ще любить палко, грішних нас,
Хоча й дає страждання…
Та в молитви щирий та тихий час,
Він, чує всі, благання…
Любов нас стежкою, крізь біль веде,
Щоразу нові, рани…
Хтось тіло й душу, на вівтар кладе,
А хтось, вдяга кайдани…
Він заповів нам цей світ, любові,
Миру, віри й надії…
А ми, все ще спрагло, прагнем крові,
в цій п’єсі, лиш дві, дії…