Темряву сонце побачить не може,
Цього і ждати від нього не гоже,
Світ до кінця люд не зможе пізнати,
Цього ніколи й не треба чекати.
* * *
- Злостивець ваший, тату, вмер,
Радіти можете тепер,
- Як злість свою сховаю в домовину,
Лише тоді радітиму, мій сину.
* * *
Сорока всіх лякала,
Що взавтра кінець світу,
І, справді, десь пропала,
Ні сліду, ні привіту.
Тож не лякай, сороче,
Сама як жити хочеш.
* * *
На Різдво, родинне свято,
Діточок ждуть мама й тато,
А онуків – бабця й дід
На святвечір та обід.
Хто тримається родини,
Той не знає самотини.
* * *
Добре бути молодим
І здоровим, і дурним,
В старості це розумієш,
Та нічого вже не вдієш.
* * *
Думка спати не дає –
Чом у мене не все є,
Відповідь, мабуть, одна,
Бо у всього нема дна.
* * *
Щоби жити як в раю
Тещу поважай свою,
Та живи подалі
Від повчань моралі.
02.02.09.
ID:
559570
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 14.02.2015 06:14:41
© дата внесення змiн: 14.02.2015 06:14:41
автор: Георгій Федорович
Вкажіть причину вашої скарги
|
