Як заспівають солов’ї
І матіола запахтить
Часи пригадую свої
І першого кохання мить.
В кафе «Сатурн» її зустрів,
Таку звабливу й молоду,
Я біля неї онімів
Й лише дививсь мов на святу.
Співали в парку солов’ї,
Вслухався Голосіїв ліс
В думках я цілував її
І був щасливим аж до сліз.
Жалкую, що минули дні,
Коли на крилах я літав
І неповторні й неземні
Години з радістю сприймав.
Можливо, нині солов’ї,
Вже розучилися співать
Чудові пісеньки свої
І на кохання надихать.
Та й матіола не пахтить
Як років декілька назад,
Тому душа і не бринить
І не цвіте кохання сад.
Але завжди я пам’ятав
Притихлий Голосіїв ліс,
Те почуття, що відчував,
Коли щасливим був до сліз.
01.03.09.