Людська душа біля моря літає
Шукає своє життя.
Щоразу стогне й ридає,
Як тільки волна накрива.
На березі моря сидить і стогне,
І топить свою печаль,
Бо знає, що немає на світі нікого,
Хто зітре з її обличчя смаль.
Сидить і міркує на березі моря,
Бо знає, що вОна одна.
І в трудну хвилину ніхто й не поможе
Й залишиться вОна сама.
Лиш гіркії сльози розтануть в блакиті,
Лиш хвилі зітруть печаль,
Лиш сонце опалить вології кіси,
Лиш вивіє вітер жаль.
