Не буде більше сліз, не буде серцю важко.
Воно уже не те і вже мені не страшно.
Мені вже не болить , камінь любить не вміє,
душа майже пуста, вогонь не животіє.
Багато сліз мені подарував, замість квіток, дарунків.
Ні разу слова не сказав : « пробач», і море поцілунків.
Так, ти не вмієш вибачатись, я роблю перший крок сама.
Ти над стосунками умієш познущатись,
для тебе ми ніщо, ти сам собі, а я собі сама.
Не має сил, це вже кінець… ,
мене ти зруйнував, я так тебе кохала.
Ні я не буду більше йти вперед,
фінал, порожній зал, виставу відіграла.
Тепер я маю ціль, себе в руках тримати,
щоб ти відчув, що таке біль, і як когось втрачати.
Щоб зрозумів нарешті ти , самотність гірше муки.
Можливо буде пізно вже і часу не вернути
