В тобі теплі морські хвилі,
до яких я хочу доторкнутися…
Хочу бути виключенням
з твоїх правил.
Я ангел, рідний,
та в моїй безсоромності
не май сумнівів.
Ти знаєш, чого я не знаю…
Я знаю, чого ти не знаєш…
Поверни голову наліво,
подивися на свою руку…
…трохи позаду…
Бачиш?
Я помітила її давно,
я люблю її,
дозволь її поцілувати.
Ти такий чарівний, рідний…
Давай я буду твоєю лялькою…
Роздягнеш мене?
Розчешеш волосся?
Назвеш "малою"?
Я - зірка, я - принцеса,
ти - справжній і єдиний!
Ти - Легенда!
Тільки ти, Серце, тільки ти...
Нічого не роби.
Просто дивися на мене
або фотографуй так,
щоб я не бачила.
Нехай наші душі
перетинаються
на фото.
Нехай вони стануть
витвором мистецтва.
Я римую хвилі з кольором твоїх очей,
міряю своє життя з довжиною твоїх вій,
мрію шукати тебе і знаходити,
казати: "одягай шапку"
і "обережно переходь через дорогу"…
У нас хвилясте волосся…
Я рудішаю,
а в тебе замість крові весна.
Тобою хочеться жити -
разом з тобою я помру.
Ти кажеш: "Не існує кордонів і меж:
Поезія-Проза-Поезія-Проза - одне".
Чоловік-Жінка-Чоловік-Жінка - одне.
Піду, коли скажеш,
лишусь, якщо потрібна.
Не кидай, не забувай…
Я - ангел, мій Всесвіте,
у вічності моєї любові
не май сумнівів.
