Куди зникаєш часом ти?
Чому у снах з'являєшся щоночі?
Так хочу я почути голос твій,
І подивитися в твої чарівні очі.
Де зараз ти? Чому тебе не бачу?
Блукаєш десь, залишив мене тут.
І знаєш, мабуть все тобі пробачу,
Мене лише ти тільки не забудь.
Зустрілись якось, зупинились поруч,
Твій погляд ніби серце розірвав,
І твій чарівний, мелодійний голос,
Що сенс життя мені подарував.
Живу для тебе і не знаю інших,
До тебе прислухаюся завжди,
Ну а тепер ти подивися мені в вічі,
І обіцяй, що не покинеш назавжди.
Слово, то - дух. Воно полетіло творити, не залежно від того чи віримо чи ні, чи знаємо чи ні. Воно від нас вийшло, то воно наше і до сказавшого вертається з врожаєм. Дай, Боже, щоб було добре.
Вільна і сильна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
