Ми перестали вірити в слова,
Що нам говорять із любов’ю.
На звук повертається голова,
Коли вони, окроплені вже кров’ю.
Ми перестали ждати тих,
Хто пішов і не вернувся.
Й не молимось вже до святих,
Щоб він хоч раз же відгукнувся.
Ми перестали усміхатись людям,
І цим дарити їм тепло.
Не довіряєм навіть друзям,
Хоча причини для цього не було.
Ми перестали пам’ятати,
Помилки минулих поколінь.
Приречені їх повторяти,
Не піднімаючись з колін.
Ми перестали вірити у диво,
І сірі кожні дні.
Для тебе нічого не можливо,
Якщо в очах горять вогні.
Це - одна з проблем нашого суспільства. Яку необхідно вирішувати на державному рівні.
333 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це не проблема суспільства, а кожного з нас. Поки ми дозволятимемо суспільству впливати на наші думки, слова, вибір - доти ми і будемо сліпі . Дякую за коментар
Байдужість відіграє не останню роль!!! 
