А він,неначе кролик,
Ходить з рук у руки.
Він не почує поклик
І тихі серця стуки.
Даремно все робить,
Байдужість-його кредо.
Я так не хочу жить,
Поїду у Толедо.
А він зустріне старість
У гордій самоті.
Для нього така радість,
Розбавлена в вині.
Моя ж душа не схожа..
І досить вже страждати!
Між нами-огорожа
Й міцні сталеві грати!