А ми не вміємо літати.
Крила не ростуть із наших спин.
І так не хочеться чекати,
Поки в руки дасться часу плин.
І ти прийдеш колись,
В минулі дні дитячих справ,
Заглибишся у мрії чужих дитинств,
Наїсися до схочу з любові страв.
Сидітимеш десь, біля вікна,
А з нього дивитимуться її любі очі
І ти знатимеш: "Прийшла Весна".
І серце розцвіло із запахом Ніжної Ночі.
Ти її так чекав, Вона з'явилась.
Цілуватиме твої вуста,
Житиме в твоєму серці,
Завжди. Назавжди. Її кохаєш і кохав.
Тобі хотітиметься аби вона завжди тут була,
Не лише в серці чи в думках.
А й поряд, така тепла, ніжна
і Твоя.
