Дурна людська природа
від самого початку,
ще коли Єва з яблуком не встояла
і знищила всі райськії печатки.
Відтоді жінка – вмістилище болю.
Хочеш, не хочеш і, ніби, маєш свобідну волю,
а воно нагряне зненацька, знесе дах миттєво…
Будь-яка біль позбавляє сенсу і ніщо не є вже важливим.
І найголовніше, найцікавіше та варте уваги
є те, що після кожного разу не стаєш мудрішим,
не ставиш на вагивсі «за» і «проти», плюси і мінуси…
…А десь там воркочуть коти,
комусь пора міняти плінтуси…
Ну от, все змішалось, усе й одразу.
Незрозумілий хаос спричинив відразу
до всього, що ідеальне, перфектне і неприродно красиве…
На це все і зовсім не вистача сили…
І так не коректно сказати вголоc, так не красиво,
та все (…) дістало, людська фальш, особливо.
Кругом, кругом, вона всюди.
Вона тут, вона там, вона в найрідніших людях.
Від своїх в стораз більше болить,
свій знає куди, тому й б’є
прямо, чітко, з виміряною силою, швидкістю, прискоренням,
і якою б не бути сильною людиною, -
ніде не знайти ідеальної пристані-гавані,
щоб бути не стомленим і нескореним.
Без всього, без всього,
лише повна гармонія.
Лиш сміх, лише радість
і ніяк не агонія за чимось, за кимось.
Тільки б без цього.
Тільки б тиша, спокій і жодних сліз.
Знати, чого хочеш у цьому короткому житті;
мати час і можливість здійснити все-все;
пливти рікою, знаючи, куди течія несе;
радіти берегу кожен раз, як вперше;
знати своє, наспівуючи «Ой верше мій, верше»…
Жити без будь-яких категорій добра чи зла.
І тоді все точно буде добре.
І не потрібно алегорій, щоб скласти всі слова
в потрібні фрази, життя ж – у фази.
І жити, жити, жити! Жити й пливти.
© 30/05/2015
ID:
577987
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.04.2015 00:59:26
© дата внесення змiн: 30.04.2015 00:59:26
автор: Марія Микуляк
Вкажіть причину вашої скарги
|
