Знов я запитую себе:
Як треба жити, як чинити –
Чи щоб тягнувся віз проблем,
Чи просто так, як воду пити?
Легким повинно буть життя,
Бо ми в гостя́х у світі цьому,
Порокам дати забуття
Й не сумувати до утоми.
Сприйняти все, як Божий дар,
Неначе долі перспективи,
Тоді не буде зайвих свар,
Все стане дорогим і милим.
Так же й поводитися слід:
Нікому болю не завдати,
Не вимовляти прикрих слів
І сіллю ран не посипати.
І кермувати так життям,
Когось щоб часом не вщемити,
Не сплюндрувати почуття…
Не окрили́ти й не добити?
А як же радість перемог?
А як же гіркота поразки?
А як печалі, втрат мінор?
Любові захват, ніжність, ласка?
Багато запита́нь ізнов,
Хоч відповідь на всі – єдина:
Дає винагороду Бог
Тобі за скоєне, Людино!
Січень 1997 р.
хоча не знаю що люди розуміють під словом Бог, але в цілому по шекспірівськи 
