Другові мого сина, синові хороших знайомих, і просто світлій дитині, Василю Кишкану і всім хлопцям- захистникам.
Хлопчику з сусіднього села, я тобі вклоняюся додолу,
І батькам я дякую твоїм, що привили до Землі любов,
Як же промовчати я могла, ти й за мене теж пішов із дому,
Битися із ворогом на смерть, без вагання, що проллється кров.
Хлопчику з сусіднього села, ти вже вкотре йдеш в огненне пекло,
Матінка щодня у молитвах просить, щоб вернувся ти живим.
Вчора ти світлину їй прислав, де смієшся і блакитне небо,
І ніхто й подумати б не міг, що вона-то вістка із війни.
Хлопчику з сусіднього села, хай дає Господь здоров'я й сили!
Хай скоріш закінчиться війна, щоб стежинка в хату привела,
Обіймаю, хоч і на словах. Янголи тебе щоб хоронили...
Ти й мені будеш тепер як син, хлопчику з сусіднього села!
Наталя Хаммоуда відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вчора вдалося таки доставити цей вірш адресатові.Сьогодні відписався, щиро дякував. Мені було звичайно ж приємно, але то не важливо, важливо що вірш цому підняв настрій. Додав надії жити, боротися, йти вперед. Дякую вам за розуміння.
Такими пишатись треба! 
